На нашу думку, налагодження взаємодії громадян та органів місцевого самоврядування неможливо без прозорості та відкритості державних інституцій та органів влади. Тому волонтерами нашої організації було прийнято рішення розпочати роботу за антикорупційним напрямком. Активісти ГО «Поруч» підготовули статтю на дану тему.
Участь громадськості у заходах щодо запобігання корупції як запорука
успішної антикорупційної політики
Ми можемо реформувати міліцію, створити безліч нових інституцій (Національне антикорупційне бюро України), проте українське суспільство не зможе відчути й побачити ефект від будь-яких змін доти, доки в Україна «хворітиме» корупцією.
З корупцією можливо боротися, використовуючи різні методи: суто репресивні, які полягають у виявленні, розслідуванні та розкритті корупційних правопорушень і притягненні винних осіб до відповідальності, або превентивні, серед яких можна виділити покращення прозорості, підзвітності і доброчесності державних структур, правовий захист громадян та підвищення їх правової обізнаності, впровадження етичних стандартів у діяльність публічних службовців, просвітницьку роботу з населенням та окремими цільовими групами, виховання молоді у дусі неприйняття корупції.
Але жоден з цих заходів не буде успішним, якщо у ході їх реалізації буде відсутня всебічна підтримка з боку суспільства. Досвід багатьох країн свідчить про те, що активність громадян, зацікавлених у подоланні корупції, є головною передумовою подолання корупції.
Так, у Південній Кореї існує лише єдиний правовий інститут боротьби з корупцією – “Закон про корупцію”, визнаний еталонним у всьому світі. Він дає право кожному повнолітньому громадянину цієї країни почати власне розслідування за фактом хабара, а головний антикорупційний орган – Комітет з аудиту та інспекції – зобов’язаний підтримати його. В цьому допомагає заснована ще 16 років тому онлайн-система контролю Open, яка збирає відповідні звернення громадян. Вона, до речі, також викликала фурор серед антикорупційних програм. Тобто абсолютно будь-яка людина може подати заяву до цієї системи і вона обов’язково повинна бути розслідувана.
Інноваційно підійшли до проблеми боротьби з корупцією в Нідерландах, де рівень корупції нині один з найнижчих у світі. Боротьба з хабарами будується на системі відбору і стеження — спеціальна група експертів, аналітиків, науковців за допомогою збору даних та обчислень стежить, де можливе виникнення корупції та встановлює над цією сферою жорсткий контроль. Якщо, приміром, у місцевому мінфіні, на основі аналізу вхідних і вихідних коштів, виявлено неточності, то відомство опиниться під пильною увагою. У випадку виявлення зловживань відповідальні особи позбавляються всіх соціальних пільг і їм забороняється працювати в держорганах.
В питанні корупції не можна обійтися і без страшного досвіду КНР, де за хабарництво чиновник платить своїм життям. Керівництво країни не просто розстрілює за проступок — це “дійство” транслюють на всю країну. За останні кілька років життя позбулися близько десятка тисяч чиновників. Дають за злочин і довічний термін, як це трапилося недавно з екс-міністром безпеки Чжоу Юнканом. Але виключно цим боротьба з корупцією у Китаї не обмежується, так як має місце клопітка робота по вихованню чесності ще з раннього дитинства. Наприклад, під час навчальних уроків у школі дітям постійно розказують, що красти погано, а красти держвласність – злочин.
Для сучасного Гонконгу чиновник, який бере хабарі, – нонсенс. Але ще 30 років тому корумпованість вважалася звичайною справою і 90% службовців мали з цього персональну вигоду. У 1974 році влада Гонконгу створила Незалежну комісію проти корупції з дуже високими зарплатами співробітників, з офіцерами, котрі підпорядковуються особисто губернатору та зі сторонніми громадськими спостерігачами, що складалися суцільно з інтелігенції і бізнесменів. Держслужбовцям, які жили “на широку ногу”, довелося самотужки доводити, що майно було набуте ними законно. Якщо цього не вдавалося, їх арештовували, а майно конфісковували. Також велику роль у боротьбі з корупцією зіграли громадяни, які брали участь у роботі Незалежної комісії, інформуючи владу про випадки хабарництва, а також журналісти через активне висвітлення всіх гучних процесів у ЗМІ. Результат реформи вражає – за 30 років рівень корумпованості вдалося знизити з 90% до 3%.
Минуло більше двох років, як в Україні був повалений автократичний режим та почався рух до відновлення демократичних засад організації суспільства. Революція Гідності розпочалась саме з активізації громади та переросла у формування держави у державі. Однак, повалення диктатури не гарантує автоматичного утворення нової держави. Згідно показників Індексу демократії 2014, який складається The Economist Intelligence Unit, Україна займає 92 позицію, а за рейтингом Ведення бізнесу 2014, за версією Світового банку – 96 позицію. Ці результати є недивними, адже Україна в рейтингу корупції займає “лідируюче” 142 місце.
Звичайно, такі низькі міжнародні оцінки не відображають реальні можливості, потенціал та бажання українців на шляху до демократичних перетворень, відмови від корупційних схем. Ми розуміємо, що ключову роль в здійсненні даних перетворень повинно відіграти громадянське суспільство.
На сучасному етапі необхідне формування значного, активного, освіченого прошарку людей, які стануть потужною силою у просуванні демократії, вимагатимуть підзвітності та прозорості у діях влади та в найближчому майбутньому візьмуть на себе відповідальність за розбудову якісно нової держави без корупції.
Починаючи з 2011 року, виконавчий директор ГО «Поруч» Марія Тищенко проводить спеціалізовані освітні антикорупційні заходи – лекції, стимуляційні ігри, головною метою яких є зміна мислення щодо неформальних інститутів, таких як культура, якій притаманні корупційні схеми як норма життя. Досвід проведення подібного роду заходів Марія здобула в міжнародній агенції Transparency international, в 2011 році була учасником програми Transparency international з антикорупційних механізмів.
Стимуляційна гра, яка свого часу була розроблена Transparency international, адаптована під українські реалії і передбачає моделювання в умовному місті виборчого процесу з порушеннями (фальсифікацією). Кожен отримує завдання, чи свою певну роль у ході гри. Всього ролей сім, кожна залежить одна від одної, але кожен учасник має вибір – прийняти рішення – це вибір курсу дій, що забезпечу необхідний результат. Існують певні закономірності і підходи, які забезпечують методологічну основу для цього процесу. Учасники гри стикаються перед вибором – вчинити у відповідності з законодавством або піти на злочин, давши/взявши хабар.
Основна передумова суспільного вибору полягає в тому, що люди діють у політичній сфері, дбаючи про свої особисті інтереси, і що немає непереборної грані між бізнесом і політикою. В процесі гри урядові установи використовуються у своїх власних інтересах. Всього було проведено п’ятдесят ігор-симуляцій серед студентів, державних службовців.
Отож, ефективна реалізація антикорупційної політики держави має базуватися на комплексному застосуванні примусових, попереджувальних та просвітницьких процедур, що може бути забезпечено виключно за умови спільної участі у цьому процесі органів влади та громадськості.
