Медіаграмотність. Як розпізнати “джинсу” і фейки

17/07/2015

dsc_958024 червня волонтери ГО «Поруч» відвідали тренінг з медіаграмотності.
За підсумками тренінга публікуємо інформацію, яка допоможе аналізувати, критично осмислювати і створювати медіатексти; відрізняти джинсу і фейки; добирати відповідні медіа для створення та розповсюдження власних медіатекстів і залучення зацікавленої в них аудиторії.
Медіаграмотність – це навчання теорії та практичних умінь для опанування сучасних мас-медіа.

Вісім ключових принципів медіаграмотності Джона Пандженте:
1. Будь-який медіапродукт — це сконструйована реальність.
Він відбиває не реальний світ, а деякі суб’єктивні, ретельно відібрані уявлення про нього. Медіаграмотність допомагає руйнувати такі штучно створені конструкції та розуміти принципи їх створення.
2. Медіа конструюють реальність.
Саме вони формують більше уявлень про навколишнє середовище та особисте ставлення до того, що відбувається. Ставлення до об’єктів реального світу формується на основі медіаповідомлень, які, своєю чергою, сконструювали фахівці, що переслідують визначені комунікативні цілі. Медіа певною мірою формують наше відчуття реальності.
3. Отримувачі медіаповідомлення інтерпретують його зміст.
Медіа забезпечують свою аудиторію інформацією, на основі якої формується уявлення про реальність. Отримувачі повідомлення інтерпретують та осмислюють, ґрунтуючись на власному досвіді та таких індивідуальних характеристиках, як особисті запити й очікування, актуальні проблеми, сформовані національні та гендерні уявлення, соціальний та культурний досвід тощо.
4. Медіа мають комерційну підтримку.
Медіаграмотність дає уявлення про те, що підтримує будь-які медіа з комерційного боку і як комерційний підтекст впливає на зміст медіапродукту, його якість. За всяким медіабізнесом стоять конкретні люди зі своїми інтересами, саме останні й визначають зміст того, що дивиться, читає, слухає споживач інформації.
Станом на 1 січня 2013 року в Україні зареєстровано 34002 видань, з них 19575 видань із загальнодержавною, регіональною та зарубіжною сферами розповсюдження, 14427 видань – з місцевою сферою розповсюдження, та 304 записи щодо зареєстрованих інформаційних агентств.
З 19575 видань із загальнодержавною, регіональною та зарубіжною сферами розповсюдження зареєстровано газет – 6012, журналів – 10270.
Як оцінити якість журналістських матеріалів? Треба перевірити статтю за такими критеріями:
Баланс думок
– У матеріалі має бути відображено дві зацікавлені сторони і всі точки зору.
– Матеріал має бути максимально неупереджиним.
Оперативність
– Інформація має вчасно оприлюднюватися.
Достовірність
– Якщо матеріал містить статистичні данні чи результати досліджень – мають бути названі організації, які ці дослідження проводили чи на основі яких даних подається статистика.
– Якщо залучається експертна думка, то експерт має бути названий.
Відокремлення фактів від коментарів
– В журналістському матеріалі мають бути чітко розмежовані факти від особистої думки чи вражень журналіста.
– Не має бути оціночних суджень.
Точність
– Має подаватись лише максимально перевірена інформація, а не тиражування чуток і чиїхось роздумів у соціальних мережах.
Повнота
– Матеріали мають висвітлювати причини виникнення явища або ситуації, можливі наслідки, історію розвитку ситуації.
«Джинса» (сленг) – це матеріали, які мають ознаки політичної або комерційної завмовності. Синонім терміну «прихована реклама».
Критерії оцінки матеріалів на «джинсу». Методологія «Інституту масової інформації»:
– Матеріал відстоює або просуває інтереси певної визначеної сторони.
Ідентичний, або дуже схожий матеріал розміщений в інших ЗМІ.
– Матеріал є частиною серії схожих компліментарних або ж негативних матеріалів присвяченої певному суб’єкту.
– Безпідставно акцентується увага лише на позитивних або негативних характеристиках суб’єкта.
– “Протокольні” матеріали з заходів чиновників/політиків, в яких відсутня зрозуміла суспільно-важлива новина.
– Матеріали містить елементи, які сприяють реалізації товарів, робіт або послуг одного суб’єкта.
“Фейк” (англ. сленгове слово Fake) – це фальшивка, підробка. Ще кілька років так називали , будь яку річ, одяг, взуття – підробку відомого світового бренду.
Інструментарій виявлення фейків від сайту StopFake:
– Чи адекватний заголовок і чи суголосний він самому текстові новини.
– Хто є героямикоментують цієї новини і що вони (наприклад, відома гастролерка Марія Ципко регулярно дає коментарі в образі мешканки то Одеси, то Донбасу).
– Хто є експертами або джерелом інформації в новині (наприклад, професор Лоренц Хааг)
– Для посилення авторитетності посилання на «західні» медіа, які мають сумнівне походження
– Посилання на авторитетів та офіційних осіб у широкому контексті та апеляція до того, що про це вже всі давно знають: «на думку експертів», «за словами чиновника», «як повідомляє авторитетне джерело».
– Надмірна емоційність матеріалів: активне використання прикметників та оціночних суджень.

 
 

 

Шановні Друзі!

Раді повідомити, що для зручного та більш інформативного висвітлення нашої діяльності, ми оновили сайт. Ласкаво просимо!

З повагою,
Адміністрація ВГО “Поруч”

Шановні Друзі!

Раді повідомити, що для зручного та більш інформативного висвітлення нашої діяльності, ми оновили сайт.
Ласкаво просимо!

Перейти на новий сайт