За підтримки ГО “Поруч” Ірина Дегтярьова, заступник голови Ради молодих вчених при МОН, член правління Євродоку, взяла участь у конференції “Майбутнє університету” (University Futures),  яка відбулася 15-17 червня 2016 р. у м. Копенгаген, Данія.

Конференція стала фінальним заходом проекту UNIKE (Universities in the Knowledge Economy, Університети в економіці знань) – чотирирічний спільний дослідницький проект з вивчення динамічних відносин між університетами та економікою знань в Європі й Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Проект фінансується Європейською комісією і фактично дослідження проводиться у рамках спеціальних докторських програм 12 аспірантами і 3 постдоками в шести різних університетах: Університеті Орхус (Данія), Ліонському університеті (Фрнація), Університеті Любляни (Словенія), Університеті Рохемптон, Університеті Брістоля (Великобританія) та в Університеті Порту (Португалія). Проект UNIKE одночасно спрямований на  формування мережі групи критичних дослідників, майбутніх лідерів у сфері досліджень з вищої освіти, а також реалізації низки оригінальних досліджень з питань ролі та розвитку  університетів в країнах з економікою, що розвивається, та  глобальної економіки знань.

Конференція стала підсумковим заходом проекту, на якому було презентовано результати досліджень аспірантів, постдоків, асоційованих партнерів, представлено доповіді знаних науковців у сфері вищої освіти та освітньої політики. Робота Конференції відбувалася за шістьма основними науковими темами: “Побудова життєздатних університетів на базі феміністських і пост-капіталістичних ідей”,  “Переосмислення продукування знань з(без) університетом”, “Як національні держави мобілізують університети, щоб позиціонувати себе в глобальній економіці знань?” “Як університети можуть бути перетворені в осередки суспільного блага у навчанні, дослідженні та активізації суспільства?”, “Переосмислення інтернаціоналізації з периферійних перспектив”, “Вища освіта: ринково обумовлена або відкрита”.  Участь у конференції взяли понад 100 науковців у сфері освіти та освітньої політики з країн Європи, Азії, Сполучених Штатів Америки.

Пленарні доповіді були презентовані відомими європейськими дослідниками: професором Уве Каєм Петерсеном (Копенгагенська бізнес-школа) “Причини трансформації держави загального добробуту на конкурентну державу та зміна ролі освіти й знання”; професором Кері Фейсером (Університет Брістолю) “У пошуках  університету як суспільного випереджувального інституту: лідерство, залучення, інакшість”, професор Розмарі Дім (Лондонський університет) “Докторська підготовка – дзеркало майбутнього вищої освіти?”

Кілька цікавих меседжів від Уве Кай Петерсена:

• Університети втрачають монополоію на продукування знань і проведення досліджень: вищі навчальні заклади сьогодні конкурують з приватними організаціями за ресурси, увагу та політичний вплив у продукуванні знань. Натомість однією з ключових функцій постає навчання та підготовка наукового персоналу (PhDs);
• нинішні транформації в галузі вищої освіти в усьому західному світі відбуваються паралельно, але у кожній країні вони мають свою виняткову специфіку й унікальні способи, відповідно до особливостей історичного розвитку освіти та “режиму знань” у кожній країні;
• “прогресивне бачення” економіки знань більше не домінує для більшості країн, після економічної кризи 2008 року ключовим стало питання виживання, раціонального використання наявних ресурсів, утримання й збереження досягнень;
• для того, щоб переосмислити функції університету та вищої освіти, потрібно проаналізувати та переосмислити відносини вищої освіти і держави, місце та специфіку вироблення знань у національній ідеології, і дати відповідь на питання: чи дійсно може університет, як і будь-яка інституція суспільної діяльності, бути незалежним від держави та/або індустрії?

Кері Фейсер присвятила доповідь взаємодії університету та суспільства, наголосивши, що у майбутньому університетів є три головні проблеми: проблема суспільної відповідальності (взаємодія університетів із суспільством), проблема знань (відносини між різними формами знань), етично-демократична проблема (відносини між людьми, які працюватимуть у і над майбутнім).

Розмарі Дім, розмірковуючи над мабйтнім докторської освіти, підкреслила, що організаційні зміни вищої освіти суттєво впливають на докторську підготовку, та прогнозує такі можливі перспективи розвитку університету ХХІ ст. є: більша різноманітність організаційних форм (транснаціональні компанії, транснаціональні кампуси, он-лайн університети, взагалі не локалізовані у певному місці з валідацією ступеня, відокремлені від набору і навчання, кооперативи, елітаризація закладів (як Гарвард, Оксфорд); більше уваги навчальним і професійним програмам зі швидким “ефектом” підготовки; мінімізований персонал та простір; робота роботів в орендованих приміщеннях; технологічно обумовленість, а не інформаційні технології; глобальне оцифрування, заміна аналітичної роботи астоматизованю працею; дослідження, проведені за допомогою штучного інтелекту; глобальні зміни у викладанні; дослідження і навчання відокремлені; дослідження і наукова інформація (навчання через дослідження) лишиться тільки в елітних закладах.

Головні висновки з усієї конференції можуть бути такі: по-перше, європейська академічна спільнота уже давно і досить серйозно замислюється над викликами, що стоять перед університетами, але фокусом є саме функціонування університету у суспільстві, із суспільством і для суспільства. Саме суспільство, а не бізнес, роботодавці, приватний сектор є головним стейкхолдером та бенефіціаром освіти.

По-друге, кожна країна керується своїми власними національними інтересами у виборі траєкторії розвитку освіти, саме національні пріоритети, стратегічні інтереси країни у глобальному світі визначають напрямки трансформації університетів. І що головне, країни таки мають національну візію і стратегічне бачення власної вищої освіти. І настільки залучаються у пан’європейські ідеї, наскільки це відповідає їх природі та режиму знань, який склався у країні.

По-третє, ідеї оригінальності теорій і продукування нових знань (економіка знань) не домінують більше у світі, академічний світ, як і політичний та економічний, стали більш прагматичними та орієнтованими на збереження, інтеграцію, взаємодію і коопетицію.

Категорично помилково зводити роль університетів до рівня сервісу – обслуговування ринку праці, або досліджень – працювати виключно зарад індустрії, місія університету – творити суспільство, інтелектуальне, духовне, високоморальне ( у сенсі загальнолюдських цінностей) і високоосвічене. Європейські країни ілюструють нам багатовекторність, мультидисциплінарність, глобальну всеохопну мобільність і множинність вибору траєкторій розвитку студента, викладача, університету, вищої освіти загалом, то може і Україні варто зосередитися на власних національних стратегічних пріоритетах, шукати власні траєкторії розвитку з урахуванням нашого досвіду і добрих практик, які ми маємо. Тільки таку Україну – самостійну, самобутню, сильну і впевнену – хочуть бачити в Європейському освітньо-науковому просторі.

Із матеріалами Конференції можна ознайомитися за посиланням http://conferences.au.dk/fileadmin/conferences/2016/UNIKE_Conference_University_Futures/UNIKE_Official_Conference_Programme.pdf