В розвинутому громадянському суспільстві, волонтерські об’єднання виконують роль посередника між державою та широким колом громадськості, забезпечуючи громадський контроль над усіма гілками влади. Запобігаючи державній монополізації в різних сферах суспільного життя, волонтери допомагають вирішити соціальні, економічні, культурні проблеми суспільства. Крім цього, такі об’єднання безпосередньо впливають на національну економіку, збільшуючи національний дохід та створюючи робочі місця.
За підсумками міжнародних досліджень, проведених у зв’язку з оголошенням 2001 року Міжнародним роком волонтерів, ООН у своїх резолюціях рекомендувала усім країнам врахувати необхідність розвитку волонтерського руху у своїх программах соціально-економічного розвитку, ліквідувати законодавчі бар’єри, що перешкоджають волонтерській діяльності, надати правовий статус та соціальний захист волонтерам. А 2011 рік проголошено Європейським роком волонтерства у Європейському Союзі. Щоб підкреслити значення волонтерської праці та подолати бар’єри, які все ще залишаються перед волонтерським рухом, Європейська Комісія визначила чотири головні цілі Європейського року волонтерства: зменшення перешкод для волонтерства в ЄС; зміцнення волонтерських організацій і покращення якості волонтерства; суспільне визнання волонтерської діяльності; збільшення обізнаності з її цінностями та важливістю.
Хоча й відсутні порівняльні статистичні дані, дослідження показують, що протягом останнього десятиріччя спостерігається загальна тенденція до зростання кількості волонтерів в усьому світі, але особливо у європейських країнах. Темпи розвитку некомерційного сектору перевищують темпи економічного зростання в цих країнах. Це пов’язано з більш глибоким усвідомленням соціальних та екологічних проблем, залученням волонтерів у сферу надання державних послуг, підвищенням активності літніх людей, а також зміна суспільного сприйняття волонтерства. Сьогодні основними напрямками громадської діяльності є спорт, культура, благочинні проекти, робота у місцевих громадах.
Особливого розвитку волонтерство набуло в США де воно має глибоке та далекосяжне коріння. Ще з колоніальних часів американці об’єднувалися для допомоги один одному. Поселенці нових колоній мали пріоритетну мету – виживання, тому співпраця часто зумовлювала вибір між життям та смертю. Сусідні фермерські господарства об’єднували зусилля, щоб очистити землю, побудувати будинки та, зібрати врожай. Коли перші поселення ставали невеличкими містами, розгорталися нові форми волонтерства – вуличне освітлення було спільною відповідальністю домовласників, які вивішували ліхтарі на воротах, а для дітей з бідних родин відкривалися недільні школи. В 1600-х роках у Бостоні, Філадельфії та Нью-Амстердамі (пізніше Нью-Йорк) формувалися громадські пожежні бригади. Ця концепція швидко поширювалася усією колонією та зберігається і сьогодні, адже більше ніж 70% пожежних у США є добровольцями.
Минуло чотири століття, а волонтерство пронизує американське суспільство, воно є настільки розповсюдженим явищем, що найчастіше залишається непомітним, його можна спостерігати щоденно практично в кожному аспекті життя.
Сукупний ефект незлічених добровільних дій, що мали місце в кожній частині та кожному етапі розвитку країни свідчить про те, що багато аспектів американської історії та культури були сформовані волонтерами. У Сполучених Штатах волонтери завжди виконували завдання «піонерів» – розпізнати істотні проблеми та потреби задовго до уряду чи інших державних установ та надати свої послуги для їх задоволення.
Сьогодні, за найскромнішими підрахунками, понад 50 % дорослого населення США беруть участь у волонтерській діяльності. Згідно з урядовою статистикою, у 2014 році, їх вклад у розвиток місцевих та національних громад сягнув 7,7 мільярдів робочих годин, а внесок у ВВП США оцінюється у 5-6%.
В країні діє понад 500 волонтерських центрів, за допомогою яких добровольці можуть заявити про себе та вказати напрямки волонтерської діяльності, що їх цікавлять, а організації та особи, що потребують волонтерів-помічників, мають змогу заявити про свої потреби. У волонтерському русі беруть участь різні верстви населення, незалежно від рівня освіти, професії чи рівня доходів. Участь у волонтерському русі є визначальною перевагою при пошуку роботи, в резюме зазначаються види волонтерської діяльності, в яких брав участь претенденти, кількість годин на тиждень та навіть грошовий еквівалент затраченої праці. Безоплатна допомога з боку таких фахівців, як лікарі, адвокати, педагоги посилюють їх конкурентну перевагу, забезпечуючи високу репутацію та популярність. Робота в якості волонтера зараховується при визначенні трудового стажу так само, як і праця за наймом.
Волонтерський досвід юних американців збільшує їх шанси на вступ до престижних навчальних закладів та отримання грантів на навчання. Участь у волонтерському русі зазвичай беруть цілими родинами, що має значний виховний ефект для дітей, гарантуючи участь наступних поколінь у добровільних ініціативах.
Близько 100 мільйонів європейців бере участь у волонтерському русі, створюючи 5% ВВП Європейського Союзу. В багатьох європейських країнах існують вкорінені традиції волонтерства, взаємної підтримки та громадянської активності. Згідно з дослідженням Європейської Комісії, найбільший рівень волонтерської активності спостерігається в Австрії, Швеції, Нідерландах та Великій Британії, де більше 40% дорослого населення залучені у волонтерську діяльність. В цих країнах частка внеску волонтерів в національну економіку сягає 3-5% ВВП. Однак, в інших європейських країнах волонтерський рух є менш розвиненим, зокрема, в Італії, Болгарії, Греції та Литві волонтери становлять менше 10% від дорослого населення. Ця невідповідность може бути пояснена історичними обставинами розвитку або типом системи соціального забезпечення в окремих державах. Крім того, значний вплив на організацію волонтерської діяльності чинить рівень економічного розвитку країни.
Основними бар’єрами для поширення волонтерства залишаються відсутність інформації про волонтерську діяльність, брак часу та обмеженість економічних ресурсів. В країнах, де «добровільна» діяльність колись носила примусовий характер, зберігається негативне сприйняття волонтерства, що зумовлює відсутність юридичного статусу та правового захисту волонтерів. Стримують активізацію волонтерського руху в країнах Європи й візові обмеження для громадян тих країн, що не є членами ЄС.
Волонтерство в Україні тільки починає свій розвиток, якщо в 2011 році, за оцінками ООН, волонтерський досвід мали лише 3-4%, то за дослідженням GfK Ukraine, проведеним у листопаді 2014 року, такий досвід мали вже 23% українців, з них 9% почали займатися волонтерством у період з листопада 2013 року. Більше половини українців (62%) визнає роль волонтерів у політичних змінах, а 81% схильні вважати волонтерський рух обов’язковою складовою громадянського суспільства.
5 березня 2015 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України (щодо волонтерської діяльності)», в якому враховуються інтереси всіх волонтерських ініціатив та організацій, які залучають до своєї діяльності волонтерів. Згідно з ним, скасовується обов’язкова реєстрація волонтерських організацій в Міністерстві соціальної політики, визнаються неформальні групи, дозволяється індивідуальна волонтерська діяльність, скасовується обов’язкове страхування. Цей закон не розв’язує усіх проблем, але наближає українське волонтерство до світових стандартів та стає суттєвим кроком до встановлення партнерських стосунків між волонтерами в Україні і державою.
Безумовно, українська нація потребує такого міцного фундаменту, як волонтерство, що буде об’єднувати суспільство, прививати ідеї єдності, взаємодопомоги, самоорганізації. Тому метою ГО «Поруч» є популяризація волонтерського руху в Україні, який може стати поштовхом для побудови громадянського суспільства та розвитку країни.
Дементьєв Владислав Васильович,
кординатор-аналітик, ВГО «Поруч»
2015
